За місяць : 1106
статей : 1008
| Рубрики : | Персоналії |
Венге́ров Семен Опанасович [псевд.: С. Лубенский, Фауст Щигровского уезда, А. Ф. Сергеев, С. Веди, Л. Долин, Лев Долина; криптоніми: С. В-в, С. В.; 05 (17).04.1855, м. Лубни, нині Полтавcької обл. – 14.09.1920, Петроград, нині – Санкт-Петербург] – літературознавець, пушкініст, бібліограф, видавець, педагог, літературний критик.
Походив з освіченої і заможної багатодітної єврейської сім’ї. Батько – Хонон Венгеров (1833–1893), уродженець м. Конотопа, домовласник, фінансист, деякий час був заступником голови правління і директором Мінського комерційного банку. Мати (уроджена Пауліна (Песя) Епштейн, 1833–1918) – німецько-єврейська письменниця, автор мемуарів «Записки бабусі. Картини з історії культури російських євреїв у 19 столітті» (Memoiren einer Grossmutter) у 2 т. (Берлін, 1908–1910, російське перевидання 2003 р.).
Через те що сім’я періодично змінювала місце проживання, початкову освіту здобув удома. Юнаком чотири роки (1868–1872) навчався у П’ятій петербурзькій гімназії. В 1872 р. перейшов у православну віру і змінив ім’я з Шимон (Симон) на Семен. Тоді ж почав друкувати свої дописи в російській пресі («Неделя», «Сияние», «Русское богатство», «Новое время», «Вестник Европы», «Русский мир» та ін.).
Після двох років навчання у Медико-хірургічній академії перейшов на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Після його закінчення зі ступенем кандидата права (1879) деякий час працював помічником присяжного повіреного. Склавши в 1880 р. екстерном іспит на історико-філологічному факультеті Дерптського (нині – Тартуський) університету, готувався до отримання професорського звання на кафедрі російської літератури в Санкт-Петербурзькому університеті. Через фінансові труднощі в 1882 р. полишив навчання на кафедрі й до 1889 р. працював у правлінні Лібаво-Роменської залізниці. Редагував народницький журнал «Устои» (1881–1882), учителював у приватній гімназії, де викладав історію. Перебував під таємним поліційно-жандармським наглядом (1882–1895).
Наукову працю розпочав ще у студентські роки. Першим його великим дослідженням стала книга «Русская литература в её современных представителях. Иван Сергеевич Тургенев: критико-биографические этюды Семена Венгерова» (1875; друге видання – 1877).
Від 1889 р. С. Венгеров повністю зосередився на літературознавчій та бібліографічній діяльності. За його ініціативою того ж року петербурзький видавець І. Єфрон і німецьке видавництво «Ф. А. Брокгауз» (Лейпциг) організували акціонерне видавниче товариство. Тривалий час у видавництві «Ф. А. Брокгауз – И. А. Ефрон» С. Венгеров редагував різні видання, зокрема літературний відділ найбільшого в Росії «Энциклопедического словаря» (є автором понад 100 статей). Заслугою С. Венгерова є залучення до співробітництва в зазначеному словнику українських літераторів. Листувався з І. Франком. Завдяки цій співпраці у виданні опубліковано низку матеріалів про українську літературу, в т. ч. оглядову статтю І. Франка «Южнорусская литература», біографічні довідки про українських письменників і діячів культури. Також редагував багатотомну серію «Библиотека великих писателей», з 1910 р. – «Новый энциклопедический словарь».
Основні праці С. Венгерова висвітлюють історію російської літератури. Досліджував творчість О. Пушкіна, М. Гоголя, К. Аксакова, І. Гончарова, І. Лажечникова, О. Писемського, В. Бєлінського та ін. Опублікував у петербурзьких видавництвах праці: «История новейшей русской литературы. От смерти Белинского до наших дней» (ч. 1, 1885; була заборонена цензурою, наклад знищений), «Основные черты истории новейшей русской литературы» (1889), «Героический характер русской литературы» (1911) «В чем очарование русской литературы 19 в.?» (1912). Здійснював редакторську підготовку до друку багатотомних зібрань творів О. Пушкіна, В. Бєлінського Мольєра, Й.-Ф. Шиллера, В. Шекспіра, Дж. Г. Байрона.
Від грудня 1896 р. – приват-доцент Санкт-Петербурзького університету, де викладав курс російської літератури (з перервою у 1899–1906 рр., коли був усунений «за політичну неблагонадійність»). У 1908 р. організував в університеті Пушкінський семінарій, в якому його учні (багато з них згодом стали видатними літературознавцями, діячами книги) поглиблено вивчали творчість поета. Наступного року правління Харківського університету (нині – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) за сукупність наукових робіт присвоїло вченому ступінь доктора російської мови і словесності honoris causa. У 1910 р. був обраний професором Вищих жіночих (Бестужевських) курсів та Психоневрологічного інституту (нині – Національний медичний дослідний центр психіатрії і неврології ім. В. М. Бехтерєва) в Санкт-Петербурзі. В обох закладах також вів Пушкінський семінарій, результати студентських досліджень друкувалися під редакцією С. Венгерова в історико-літературному збірнику «Пушкинист» (вип. I–IV, 1914–1922). У 1919 р. вченому було присвоєно звання професора Петроградського університету.
Поставивши за мету створити повний реєстр літературних видань російською мовою, С. Венгеров зібрав величезну бібліографічну картотеку (близько двох, за іншими даними – трьох мільйонів записів), що охоплює також матеріали з українського письменництва. В її картках учений фіксував: 1) перелік публікацій кожного письменника у вигляді окремих книжок і брошур; 2) де і коли надруковані біографічні відомості про письменника; 3) де і коли надруковані критичні відгуки про його твори; 4) список опублікованого письменником у періодичних виданнях.
У зібраній дослідником ще з часів роботи в літературному відділі «Энциклопедического словаря» Брокгауза і Єфрона багатотисячній колекції автобіографій налічується значна кількість автографів українських письменників і громадсько-культурних діячів. Бібліотека С. Венгерова, що налічує 18 тис. томів, бібліографічна картотека та його великий особовий архів, який містить цінні рукописи та іконографію, з 1933 р. зберігаються в науковій книгозбірні та Рукописному відділі Інституту російської літератури Російської АН (Пушкінському Домі) в Санкт-Петербурзі (фонд 377, 8852 од. зб. за 1853–1993 рр.). Інша частина архівної спадщини С. Венгерова зберігається в Російському державному архіві літератури і мистецтва (ф. 113, 40 од. зб.).
Багато приділяв уваги громадській діяльності. Був членом низки товариств: Російського (Руського) бібліологічного, Історичного, Московського бібліографічного та ін. Обирався почесним членом Товариства любителів російської словесності при Московському університеті, Толстовського музею в Санкт-Петербурзі. Був одним із засновників Товариства з надання допомоги жертвам війни. Брав активну участь у роботі з’їздів і конференцій, виступав на літературних вечорах, читав публічні лекції та доповіді. Створив Літературно-бібліографічний інститут (1916). Голова Літературного фонду (1916–1919).
Разом з групою вчених і бібліографів С. Венгеров домігся створення в Петрограді Російської книжкової палати і як авторитетний фахівець став першим її директором (з 16 (29) травня 1917 р.). За його редакцією видавалися «Книжная летопись», «Временник Российской книжной палаты». Перед працівниками цієї установи (багато з яких були учасниками Пушкінського семінарію) С. Венгеров ставив, зокрема, завдання збирати і фіксувати друки, видані в Україні після 1917 р., у т. ч. через створення інституту представників установи в Києві (С. Маслов), Чернігові (М. Гофман, потім В. Семенников, згодом М. Мацуєв), Катеринославі (нині – Дніпро, Г. Нейфельд-Новополін), Одесі (І. Бродовський), Харкові (Борисевич), Полтаві (В. Горбачевський). В Україну у тривалі відрядження (до 30-40 днів і більше) виїжджали працівники Палати, зокрема А. Бем, Є. Кислицина, М. Яковлєв, С. Балухатий, О. Слонімський. Через А. Бема було налагоджено стосунки з Головною Книжною палатою в Києві (нині – Книжкова палата України імені Івана Федорова) та її керівником Ю. Меженком і обмін обов’язковими примірниками творів друку. З багатьма колегами в Україні С. Венгеров листувався особисто, наголошуючи на важливості придбання, збереження і передання при нагоді видань українською мовою, крім Російської книжкової палати, також у найбільші державні книгосховища Росії. Після створення у 1920 р. за ініціативою Б. Боднарського в Москві Російської центральної книжкової палати, на базі матеріалів і кадрів, що залишились у Петрограді, було створено Інститут книгознавства, який також очолив С. Венгеров.
Учений був одним з найпомітніших представників літературної бібліографії. Його критико-бібліографічна діяльність, фундаментальні покажчики дістали високу оцінку сучасників, які називали С. Венгерова символом і прапором російської бібліографічної науки, другом книги. Сам дослідник вважав бібліографію «пекельною чорноробочою працею», оскільки формування картотеки, підготовка бібліографічних розвідок вимагали великої напруги сил та фінансових затрат, однак він повністю віддавався цій роботі, усвідомлюючи її важливе наукове й соціальне значення. Продовжувачем справи С. Венгерова із всебічного бібліографування літературного процесу та укладання словників письменників у радянський час став його учень по Пушкінському семінарію М. Мацуєв.
Русская литература в ее современных представителях. Иван Сергеевич Тургенев : критико-биографические этюды Семена Венгерова. – Санкт-Петербург : Тип. Вилькина и Эттингера, 1875. – [Ч. 1]. – 185 с. ; Ч. 2. – 166 с.
Критико-биографический словарь русских писателей и ученых (от начала русской образованности до наших дней) : [т. 1–6] / С. А. Венгеров. – Санкт-Петербург : Семенов. типо-литогр. (И. Ефрона), 1889–1904.
Т. 1 : вып. 1–21 : А. – Санкт-Петербург : Семенов. типо-литогр. (И. Ефрона), 1889. – XXII, 992 с.
Т. 2 : вып. 22–30 : Бабаджанов – Бензенгр. – Санкт-Петербург : Семенов. типо-литогр. (И. Ефрона), 1891. – 422 с.
Т. 3 : Бенни – Боборыкина. – Санкт-Петербург : Типо-литогр. И. А. Ефрона, 1892. – [5], 27, 444 с.
Т. 4 : Отд. І. Боборыкин – Богоявленский ; Отд. ІІ : (Материалы для критико-биографического словаря русских писателей и ученых). Вавилов – Введенский. – Санкт-Петербург : Тип. М. М. Стасюлевича : Тип. И. А. Ефрона, 1895. – [7], 262, [2], 212 с.
Т. 5 : с алф. указ. ко всем 5 томам. – Санкт-Петербург : Тип. М. М. Стасюлевича, 1897. – [XV], 466 с. – Указ. лиц, которым в I–V т. «Критико-биогр. словаря» посвящены отд. ст.: с. 454–466.
Т. 6 : (историко-литературный сборник) : с алф. указ. ко всем 6 томам. – Санкт-Петербург : Тип. М. М. Стасюлевича, 1897–1904. – X, 465 с. – Указ. личных имен в I–VI т. «Критико-биогр. словаря»: с. 446–465.
Источники словаря русских писателей : [т. 1–4] / собр. С. А. Венгеров. – Санкт-Петербург : Тип. Императ. акад. наук, 1900–1917.
Т. 1 : Аарон – Гоголь. – 1900. – VI, 814 с.
Т. 2 : Гогоцкая – Карамзин. – 1910. – [2], 598 с.
Т. 3 : Карамышев – Ломоносов. – Петроград, 1914. – [4], 524 с.
Т. 4 : Лоначевский – Некрасов. – Петроград, 1917. – [2], 542 с.
Очерки по истории русской литературы / С. А. Венгеров ; ред. С. А. Венгеров. – 2-е изд. – Санкт-Петербург : Тип. товарищества «Обществ. польза», 1907. – 492 с. – (История и теория литературы ; № 4).
Основные черты истории новейшей русской литературы / С. А. Венгеров ; под ред. С. А. Венгерова. – 2-е изд. – Санкт-Петербург : Тип. товарищества «Обществ. польза», 1909. – 85 с. – (Библиотека «Светоча» ; № 91).
Собрание сочинений. Т. I–IV / С. А. Венгеров. – Санкт-Петербург : Прометей, 1911–1919.
Т. I. Героический характер русской литературы. – 1911. – 205 с.
Т. II. Писатель-гражданин Гоголь. – 1913. – [8,] 238, [2] с.
Т. III. Передовой боец славянофильства – Конст. Аксаков. – 1912. – 254 с.
Т. IV. В чем очарование русской литературы? : (речи и выступления). – 1919. – 160 c.
Наша задача / С. А. Венгеров // Sertus bibliologicum в честь президента Русского библиологического общества проф. А. И. Малеина : [сб.] / ред. и автор предисл. А. Поляков. – Петроград : Госиздат. 1922. – С. 2–7.
Автобиография Семена Афанасьевича Венгерова. – Петроград, 1920. – 8 с.
Русские книги : с биографическими данными об авторах и переводчиках (1708–1893) : [в 3 т.] / С. А. Венгеров. – Санкт-Петербург : Альфарет, 2006.
Т. 1. А – Бабаджанов. – [4], VI, [1], 476 c.
Т. 2. Бабаев – Богатырь. – [1], VI, [1], 472 c.
Т. 3. Богатырь – Вавилов. – [1], IV, [1], 476 c.
Биографии. Публицистика / С. А. Венгеров. – Москва : Директ-Медиа, 2012. – 393 с.
Мерцалов И. П. Друзья русской книги. С. А. Венгеров. Опыт характеристики // Известия товарищества Вольф. – 1897. – № 3. – С. 58–64.
Поляков А. С. Труды профессора Семена Афанасьевича Венгерова : библиогр. перечень / сост. А. С. Поляков ; портр. работы А. А. Митникова. – Москва : Изд. Л. Э. Бухгейма, 1916. – V, 77 с., 1 л. портр. : ил.
Кауфман А. Влюбленный в литературу (Памяти С. А. Венгерова) // Вестн. литературы. – 1920. – № 9 (21). – С. 6–8.
Модзалевский Б. Л. С. А. Венгеров // Дела и дни. – 1920. – Кн. 1. – С. 614–617.
Фомин А. Г. С. А. Венгеров как профессор и руководитель Пушкинского семинария // Пушкинский сборник памяти С. А. Венгерова (Пушкинист IV) / под ред. Н. В. Яковлева. – Москва – Петроград : Гос. изд-во, 1923. – С. 10–33.
Фомин А. Г. С. А. Венгеров как организатор и первый директор Российской Книжной Палаты (ныне Института книговедения) : (к пятилетию со дня его смерти) / А. Г. Фомин ; Ин-т книговедения. – Ленинград : Тип. рабочего изд-ва «Прибой» им. Евг. Соколовой, 1925. – 48 с.
Еголин А. М. Венгеров // История русской критики : в 2 т. – Москва – Ленинград : Изд-во АН СССР, 1958. – Т. 2. – С. 370–376.
Калентьева А. Г. Влюбленный в литературу : очерк жизни и деятельности С. А. Венгерова (1855–1920). – Москва : Книга, 1964. – 80 с., 1 л. портр. : ил.
Машкова М. В. История русской библиографии начала XX в. (до октября 1917 г.) / М. В. Машкова ; Гос. ордена Трудового Красного Знамени публ. б-ка им. М. Е. Салтыкова-Щедрина. – Москва : Книга, 1969. – 492 с.
Палей А. Р. Подвижник книги. С. А. Венгеров // Палей А. Р. Встречи на длинном пути : воспоминания. – Москва : Сов. писатель, 1990. – С. 6–12.
Родюкова М. В. О судьбе архива Семена Афанасьевича Венгерова / М. В. Родюкова // Ежегодник Рукописного отдела Пушкинского Дома на 1992 год / АН СССР, ИРЛИ (Пушкинский Дом) ; отв. ред. Т. С. Царькова – Санкт-Петербург : Гуманитар. агентство «Академический проект», 1996. – С. 373–383.
Ротач П. Колоски з літературної ниви : короткий літ. календар Полтавщини / П. П. Ротач – Полтава : Полтав. літератор, 1999. – 560 с.
Кузьменко Н. Семен Панасович Венгеров / Н. Кузьменко // Край. – 2005. – № 12 (18). – С. 20. – (Славні імена).
Сухорукова Е. М. Архив и библиотека С. А. Венгерова : по материалам НБА РКП / Е. М. Сухорукова // Библиография. – 2005. – № 3. – С. 71–77.
Сухорукова Е. М. Юбилей С. А. Венгерова: неосуществленный проект // Библиография. – 2007. – № 2. – С. 18–21.
_______________________________________
Шафрановский К. И. Работа в Книжной палате в 1919 году // Блог Российской книжной палаты